ВОЛИНЬ. УНМ провела святкові вечорниці

В Україні здавна на свята молоді люди збиралися на вечорниці. Ось і учасники УНМ вирішили підтримати традицію. Зібравшись у сільській хаті, заходилися поратись по господарству. У кожного була своя місія.

Хлопці приїхали раніше і розтопили піч до приїзду дівчат, начистили картоплі, прибрали, підмели підлогу. Дівчата прийшли вже у теплу хату і заходилися готувати вечерю.

Стіл ряснів від страв: вареники, сметана, картопля, салати, мариновані гриби, курка смажена, ну і куди ж без медовухи. Справжня, на травах, гріх не випити чарочку за зустріч і за здоров’я.

Почастувавшись і вдоволю наговорившись, почали грати в інтелектуальні ігри. Мафія – популярна серед молоді гра, що передбачає в собі боротьбу інформованих один про одного членів організованої меншості проти неорганізованої більшості.

Так як ті, що зібралися, ніколи до цього не грали в цю гру, то зацікавленість була на високому рівні. Всі намагалися зрозуміти суть, не помилятися і виправляти свої помилки.

Гра виявилася такою цікаво і захоплюючою, що учасники декілька годин поспіль, тур за туром, не полишали її.

Наступною грою були «Наліпки». На папірцях писались будь-які персонажі, перемішувались. Кожен учасник діставав один папірець і не зазираючи в нього прикріплював на лоба, так, щоб усі інші могли прочитати. Суть полягала в тому, щоб задаючи по одному запитанню по колу учасників здогадатися, що за персонаж ти є.

Гра виявилася не менш цікавою. Хтось був черепашкою ніндзя, хтось дятлом Вуді, а хтось Арсенієм Яценюком, Суперменом, Капітошкою і так далі. Дотепно було спостерігати за тим, як учасники запитують: «А я справжній персонаж чи вигаданий?», «Я з мультику чи з фільму?», «Я живий чи вже помер?».

Хлопці дістали гітару і під голосні заклики дівчат почали співати. Пісня відлунювала від стін, дрова потріскували у печі, дівчата гадали, сидячі на ліжку, розмотався клубок ниток, застукали спиці. Ті, хто не гадав, в’язав або просто насолоджувався співом хлопців. Десь чулося тихе муркотіння кота.

Годинник невпинно рахував години. Вже була глибока ніч, усіх почало морити на сон. Господар хати приніс ковдри з комори. Дівчата спали в одній кімнаті, а хлопці в іншій. Світло вимкнули, і кімнату наповняв лише легеньке мерехтіння від грубки.

Настав ранок. На вулиці тільки почало світлішати. Зібравшись і подякувавши господарю, більша частина молодих людей вирушила на автобус. А на вулиці мороз. Сніг рипів бід чоботями, сонце ще не встало, і небо на сході переливалося рожево-фіолетовими барвами, все навкруги здавалося з голубим відтінком.

Прийшовши на так звану зупинку чекати автобус. А мороз давався в знаки. Щоб якось зігрітись, почали копати невеличку грудку снігу один одному. Сміх, гам, люди оберталися і посміхалися, бачачи, як нам весело. Коли «м’яч» розкришувався і розліталися вже непридатні для копання шматочки, то в хід ішли нові, більші шматки, і гра починалася знову.

Усміхнені, ми їхали додому, вечорниці вдалися на славу. Тепла дружня компанія, веселі ігри і розваги, сільська хата і привітний господар – що ще потрібно для вдалих вечорниць?