4–6 ÷åðâíÿ 2010 ðîêó гâíåíñüêà îáëàñíà îðãàí³çàö³ÿ ÓÍÌ ïðîâåëà ñïîðòèâíî–âèøê³ëüíèé òàá³ð «Áåðåñòå÷êî 2010» òà âøàíóâàëà ïàì’ÿòü ãåðî¿â Áåðåñòåéñüêî¿ áèòâè.
Ó÷àñíèêè òàáîðó ïðèéìàëè ó÷àñòü ó êîíóêðñàõ êîçàöüêèõ ðîçâàãàõ ñåðåä ÿêèõ êèäàííÿ êîëîäè, êîíêóðñ íà òå õòî øâèäøå âèïëóòàºòüñÿ ç ïàñòêè, ïî¿äàííÿ âàðåíèê³â òîùî. Ó÷àñíèêè òàáîðó âèáîðîëè òðè ïåðøèõ ì³ñöÿ ñåðåä ï’ÿòè çàãàëüíèõ êîíêóðñ³â, çà ùî ³ îòðèìàëè âèíàãîðîäè.