КИЇВ. УНМ приєдналася до акції протесту проти міліціонерів-вбивць.

1 червня о 10.30 біля Шевченківського відділку МВС за
адресою Герцена, 9 свідома громадськість провела акцію протесту проти сваволі вітчизняних міліціонерів, які катують та вбивають людей в Україні.

17 травня студент Київського професійно-педагогічного коледжу ім. Макаренка Ігор Індило потрапив у райвідділ на вул. Герцена. Із журналістських розслідувань відомо, що Ігор сам сів у машину дільничного інспектора. Проте, кожна нова офіційна відповідь «правоохоронців» по різному описує те, що сталося до цього. Охоронник розповів журналістам, що все відбулося на прохідній, і це він попросив дільничного втрутитися в суперечку, що виникла у нього зі студентом через перепустку. В «офіційній версії», яку повідомили в Шевченківському райвідділі, дільничний забрав Ігоря з його власної кімнати.

Хлопця підозрювали у скоєнні адміністративного правопорушення, проте він поніс кару, яку не застосовують і за найстрашніші карні злочини. Батьки побачили свого сина наступного дня в морзі. На руках – страшні сліди від наручників (хлопця підвішували за них, завівши руки за спиною у т.зв. «ласточку»), обличчя розбите, розтрощений ніс, проламаний череп. Чомусь у морзі батькам заборонили оглянути спину загиблого. Схоже, те, що побачили батьки на обличчі – лише квіточки. Тепер можна лише здогадуватися, що там: сліди від травматичної зброї чи опіки від електродів. Принаймні, доти, поки не проводитиметься ексгумація та повторна судмедекспертиза.

Якби не журналісти, «прикрий інцидент» просто забули б. Проте, коли в гуртожитку з‘явились телекамери, мусора почали терміново замітати сліди. По-перше, як уже було сказано вище, місце затримання раптом перемістилось на кімнату загиблого. На співмешканців почали здійснювати тиск, аби вони підтвердили, що в кімнаті була бійка та п‘яний дебош, у ході якої хлопець і отримав пролом черепа та понівечені від тортур зап‘ястки. Проте, їхні свідчення не встигли підвести під офіційну версію. Всі, хто бачив Ігоря живим, розповіли журналістам протилежне.

Наразі справою цікавляться хіба що журналісти та рідні загиблого. Прокуратура мовчить. Міністр Внутрішніх справ не подав у відставку. А президент не вибачається перед народом і не зриває погони з кожного десятого генерала.