РІВНЕНЩИНА. УНМ провела вишкільний табір "БЕРЕСТЕЧКО 2010"

4–6 червня 2010 року Рівненська обласна організація УНМ провела спортивно–вишкільний табір «Берестечко 2010» та вшанувала пам’ять героїв Берестейської битви.

(Див. розділ "Фотогалерея")

Учасники табору приймали участь у конукрсах козацьких розвагах серед яких кидання колоди, конкурс на те хто швидше виплутається з пастки, поїдання вареників тощо. Учасники табору вибороли три перших місця серед п’яти загальних конкурсів, за що і отримали винагороди.

Також учасники табору взяли участь і в урочистому мітингу, що проходив біля монастиря під власним лозунгом «Україна Повертає Своїх Героїв».

Табір ж розташовувався поблизу с.Острів на місці загибелі останнього козака Нечая.

Історична довідка: після Зборівської угоди посилився польський тиск на просте селянство. Через уперту оборону козаками народних прав знову спалахнула війна. Вирішальна битва відбулася влітку 1651р. біля м. Берестечка Рівненської області. За кількістю воїнів, які брали в ній участь, це була найбільша битва Національно-визвольної війни і одна з найбільших в європейській історії.

В битві брали участь: козацьке військо Богдана Хмельницького, яке становило 60000 козаків, підтриманих 100000 армією татар, і 40000 повстанців - селян, а військо польського короля Яна ІІ Казимира сягало понад 150000 чоловік.

Після кількаденної битви, коли перевага вже була на боці козаків, татари у вирішальний момент зрадили українське військо, і покинули поле бою. Про втечу Іслам-Гирея теж не все відомо. За однією з версій, татари стверджували, що вночі перед битвою, почули про змову козаків з поляками про об'єднання, для знищення татарського війська. Вранці, побачивши вишикувану королівську армію, що направляє свої гармати на татарський фланг, хан розвернув своє військо і втік.

Поляки почали обстріл козацького флангу, підбираючись до українців. Тоді Хмельницький відвів свої війська до берегів р. Пляшівки, а сам, сподіваючись повернути ординців, вирушив за ханом. Гетьман з Виговським наздогнали орду біля Ямполя і почали умовляти хана повернутися, натомість самі потрапили у полон.

Залишившись без гетьмана, будь-якого керівництва та спільників, козакам важко було стримати натиск ворогів. Деякі історики вважають, що з тих воєвод, що залишилися просто ніхто не зважився прийняти командування на себе, через те, що чекали скорого повернення Хмельницького і боялися його гніву. В такому положенні козаки прийняли свою традиційну військову тактику: перемістили табір вночі вглиб під захист болотяної місцевості, огородилися возами і земляними волами, зайняли позиції оборони, і навіть, спробували проводити атаки. Але, бачачи непереривний наступ поляків, Іван Богун вирішив діяти за спиною козацької ради, таємно зібравши полковників він запропонував їм переправитись через болото, і відвести основні сили козацького війська. Під час цієї операції в козацькому таборі починається справжня паніка. Коли козацькі полки переходили переправи напала армія Конецьпольського. Почалася справжня різанина, мости не витримували навантаження і сотні козаків падали у воду, більшість намагалася врятуватися вплав через болото, та марно. За польськими підрахунками лише кільком тисячам козаків на чолі з Богуном з двома гарматами вдалося врятуватися. Решта воїнів, які залишились обороняти позицію і прикривати відхід головного війська, були значною мірою з числа мало озброєного селянства, і майже всі вони загинули героїчною смертю після наступу чисельної польської армії. Серед них був і митрополит Іоасаф, який благословляв Хмельницького на цю битву.
Українці не забули цієї жертви і протягом віків нащадки збирали козацькі рештки і переховували їх в курганах на о. Журавлиха, які згодом так і стали називати - Козацькі могили. Саме тому на цьому місці і виникла ідея побудови храму-пам'ятника безсмертному подвигу українського козацтва.

Неподалік монастиря є болотне озерце, свідок кривавої трагедії, назване Козаковою Ямою. Перекази пов'язують це місце з загибеллю останнього захисника Берестечка - козака Нечая. Програна битва не зламала його духу і наміру битися до останнього. Загнаний в воду, він бився до останнього подиху. За свідченнями очевидців, коли в Нечая закінчилися набої, потонула шабля, ранений 14 польськими кулями, він відбивався косою. Сам король, вражений мужністю і відвагою воїна, запропонував йому помилування, проте козак відповів відмовою, мовивши "краще смерть ніж полон"...

Велику вдячність Рівненська обласна організація виказує Голові Всеукраїнської молодіжної громадської організації «Українська Народна Молодь», Народному депутату України, Давиденку Андрію Анатолійовичу за фінансову допомогу у проведенні даного заходу.