ВОЛИНЬ. УНМ та дружні ГО ініціюють розробку проектів на захист української мови.

24 грудня у Волинському прес-клубі відбувся круглий стіл Координаційної Ради на захист української мови та державності Волинського форуму інтелігенції на запрошення ВО ВМГО "Українська Народна Молодь". У заході взяли участь поважні волинські громадські та культурні діячі, журналісти і просто небайдужі люди: Віталій Федосюк, Анатолій Свідзинський, Сергій Архипчук, Леся Ковальчук, Захар Ткачук, Дмитро Безвербний, Мирослав Ватащук, Сіма Кордунова, Петро Гоцалюк, Богдана Стельмах та багато інших.

Головною метою зборів ради стали проблеми оборони української мови у Луцьку та на Волині, та дієві пошуки реагування на новітні загрози. Як виявилось, законодавчих напрацювань та законопроектів розроблено чимало, однак, із дієвим запровадженням та виконанням сутужно; значною мірою це пов’язане із засиллям в органах виконавчої влади знавіснілих «совків» – представників радянського режиму та інших антиукраїнських елементів.

Як це не дивно звучить, але такі ж проблеми як і у всій Україні є і на Волині та в Луцьку. Це не лише домінування низькопробної російської музики та лобістів «руського міра», але й намагання русифікувати край, та врешті – нав’язані окупантами залишки рабської психології, за яких українці при зверненні іноземців легко перестрибують де треба й де не треба на російську. Це стало поштовхом до ще однієї проблеми – поширення суржика, та русифікації молоді.

На пропозицію Захара Ткачука, громадські організації Луцька спільно з міською радою розпочнуть запровадження «обміну» студентів і школярів між лучанами і, скажімо, луганчанами чи кримчанами. Це один із найдієвіших заходів поширення національної єдності.

За словами відомого волинського журналіста Мирослава Ватащука, українську мову можна захистити вже зараз, і навіть у межах Луцька та Волині. Існують законодавчі наробки, засновані навіть на основі скандального «язикового» закону Ківалова-Колєснічєнко. Його зворотнім боком є та теза, що якщо кількість неукраїнського населення певної території не перевищує 10%, – місцева громада має повне право обмежити викладання цими мовами у навчальних закладах. Росіян у Луцьку, як відомо – менш як 10% від кількості населення. А отже, цей факт дозволить суттєво зекономити як мінімум півмільйона гривень на рік у міському бюджеті. А їх можна буде використати саме на захист української мови – на доплати вчителям, які говорять українською, або якісно викладають українську мову. Але для глобального вирішення цієї проблеми потрібен державний підхід. «Питання мови було для України завжди вельми важливим, – наголосив Мирослав Ватащук. – Свого часу дуже гарні слова сказав російськомовний українець Валерій Лобановський: «українська мова буде сильною тоді, коли українською заговорить армія, спорт і зона». Як би там не було, але ці складові є неодмінним атрибутом будь-якої держави. І вони всюди є певним взірцем. Вулична культура в будь-якій частині світу орієнтується на кримінал. Це факт. І їхні «поняття» формують в певній мірі і мову. В усіх країнах, в різних частинах світу, існує кримінальний жаргон. Але він побудований на національних мовах, які поширені в цих країнах. Якщо в Україні не буде усіх цих факторів, – мова і далі буде залишатися на тих же програшних позиціях, що й зараз».

- Сучасна українська мова знаходиться у полі впливу агресивного чужинського середовища, яке активно забруднює рідне слово. Це як рак, який пронизав не лише мову, але й усі сфери нашого життя, – заявив Віталій Федосюк. – Країну і все життя заполонили метастази чужинської мови та культури. Політика щодо цього повинна бути такою самою, як із хворобою, яка ці метастази породжує – хіміотерапія. Наша боротьба повинна бути багатогранною, і охопити усі ці галузі одночасно. На сьогоднішній день ми не маємо високоякісного, «прикольного» суспільного українського телебачення, яке би було цікаво дивитись. Українські канали говорять «про надої», так би мовити, у різних галузях. Те ж саме на радіо, у друкованих виданнях. Тобто ми сьогодні повинні справжньою українською мовою провести «хіміотерапію» в усіх галузях нашого життя. Це треба робити потужно, сильно і агресивно, інакше ці метастази будуть і далі розповзтися по тілу української нації, – підсумував Віталій Федосюк.

За підсумковими оцінками координаційної ради із захисту мови та держави, проблемами загрози існування української мови стало те, що навіть найактивніші її носії невпевнено її використовують і відстоюють у житті. Для їх усунення потрібно виробляти повагу до рідної мови серед широких верств населення захистом та продукуванням якісного продукту і, найголовніше, – активним захистом рідної мови на місцевому та законодавчому рівні. Деякі проекти члени ради будуть намагатися затвердити на сесіях міської та обласної рад.

В рамках заходу гості та учасники змогли переглянути виставку соціальної реклами, щодо української мови. На стендах креативно було показано можливості та всі небезпеки, що можуть чекати на українську мову